З точки зору психолога

Надмірне захоплення комп’ютером може призвести до психологічної залежності підлітка, зауважує кандидат психологічних наук Зоя Гаркавенко. Особливо небезпечна ігроманія. Загалом будь-яка гра (футбол, шахи, доміно, покер) втамовує природну пристрасть. І при цьому вона обмежена у просторі, часі, кількості гравців. Вона має початок і кінець, пояснює психолог. Натомість віртуальна гра може затягнути з головою.

"Комп’ютерна гра завжди має зворотній зв'язок, тобто її можна повернути назад. Людина, яка опиняється у віртуальному просторі, завжди може виправити свої помилки, чого не може бути в реальному світі. І фактично однією із загроз, які несе ігрова залежність – це те, що людина перестає жити в реальному світі", - зазначає Зоя Гаркавенко.

Існує два види віртуальних гравців, уточнює психолог Зоя Гаркавенко. Їх розрізняють за причинами, що призводять до залежності. Перший – коли людина намагається сховатися у віртуальному просторі й відійти від реальних подій, які відбуваються з нею в житті, а другий – коли людина намагається стати кимось іншим. В обох випадках гра може бути як безпечною, так і небезпечною для людини.

Комп’ютерну залежність легше не допустити, ніж лікуватися від неї, зауважує психолог Олена Лищинська. Коли вже виникло стійке звикання, з наслідками для самопочуття користувача, можна звертатися до психотерапевта. А поки ситуація не запущена, майже все залежить від батьків. Йдеться не про заборони та окрики, а про елементарну увагу і готовність дослухатися до дитини.

"Будь-яка залежність пов’язана з певним дефіцитом емоційних контактів, певною диспропорцією у стосунках. Підліток "залипає" на комп’ютер, якщо він має певну душевну травму, якщо він відчуває, що не потрібен, якщо в сім’ї не розуміють, що це підліток. У підлітковому віці все переживається досить гостро, в чорно-білих фарбах", - пояснює психолог.

Щоб відбити охоту до комп’ютера, слід привабити підлітка рівноцінною за цікавістю заміною. Наприклад, книги, спорт, живе (не на інтернет-форумах) спілкування із друзями.